НАВЧАННЯ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМ СЛУХУ (практичні рекомендації)
СУРДОПЕДАГОГІКА – розділ спеціальної педагогіки про розвиток, виховання та навчання дітей і дорослих з вадами слуху.
ПРЕДМЕТ - процеси розвитку, виховання та навчання дітей і дорослих з вадами слуху.
Основні ЗАВДАННЯ судопедагогіки:
1. Розробка методів діагоностики порушень слуху, в тому числі – раннього виявлення.
2. Вивчення особливостей психічного розвитку дітей в умовах слухової депривіації.
3. Дослідження законоірностей компенсації вад слуху.
4. Розробка теоретичних основ розвиваючої та корекційної роботи з глухими та слабочуючими дітьми.
5. Удосконалення методів корекційно-розвивальної роботи з дітьми з вадами слуху, в тому числі – формування мовлення, розвитку слухового сприймання, навчання вимові.
6. Визначення задач, принципів, змісту і методів навчання та виховання дітей з вадами слуху на різних ступенях освіти.
7. Організація допомоги батькам у вихованні дітей з вадами слуху.
8. Сприяння повноцінній інтеграції осіб з вадами слуху в суспільство.
ОСОБЛИВОСТІ КОРЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ У НАВЧАННІ ДІТЕЙ З ВАДАМИ СЛУХОВОЇ ФУНЦІЇ:
- робоче місце дитини має бути розташовано так, щоб вона завжди добре бачила обличчя вчителя;
- слід вимагати від дитини, щоб вона завжди дивилась на вчителя у момент його мовлення;
- слід контролювати, чи почула й зрозуміла дитина матеріал. Це можна здійснювати у різних формах, наприклад: «Повтори, що я сказала», «Продовж, будь ласка», «Розкажи, що ми сьогодні вивчали»;
- особливої корекційної спрямованості набувають уроки рідної мови, оскільки вади слуху перешкоджають правильному оволодінню мовою і мовленням. Тому важливого значення набуває граматична правильність мовлення дитини. Слід пропонувати учневі завдання, в яких він міг би вправлятись у складанні словосполучень і речень, коротких текстів у межах теми, що вивчається;
- необхідно приділяти увагу корекції звуко-буквенного складу слів. Вагомого значення у цій роботі набуває використання предметних малюнків, розрізної азбуки. До реалізації цього завдання слід обов'язково залучати батьків, навчаючи їх окремим прийомам такої роботи;
- дуже корисно разом з дитиною усно промовляти слова, після правильного їх прочитання. Багаторазове промовляння допомагає дитині запам'ятати звуковий склад слова;
- якщо дитина припускається помилок на письмі, то їх не просто треба виправити, а й проаналізувати з дитиною звуковий склад слова, записати його правильно декілька разів;
- роботу над звуковим складом слова необхідно проводити з використанням звукопосилюючої апаратури або вимовляти слово біля самого вуха дитини;
- для уникнення помилок перед диктантом повідомити учня про що йдеться у тексті; заздалегідь ознайомити із складним для нього звуко-буквеним складом, значенням і граматичним оформленням слів і словосполучень;
- слід спеціально готувати учня до переказу. Наприклад, спочатку пропонують учневі почитати текст про себе, потім послухати, як читає вчитель. Якщо й після цього учневі важко переказувати самостійно, то скласти з ним разом запитання чи план тексту;
- дитині зі зниженим слухом важливо побільше читати самостійно. Для цього можна користуватись букварем та книгами, випущеними для дітей зі зниженим слухом, або будь-якими книгами, адресованими дітям молодшого віку з виразними й зрозумілими ілюстраціями до тексту. Це допоможе дитині краще зрозуміти прочитане;
- всі нові слова необхідно давати дитині у писемній формі;
- на уроках математики особливу увагу приділяти розумінню словесної умови задачі, застосовувати наочні засоби;
- на всіх уроках необхідно проводити роботу з розвитку мовлення дитини.
Навчання і виховання дитини з вадами слухової функції має бути поєднаним із оздоровленням, корекційними заняттями сурдопедагога з розвитку слуху і мовлення, по необхідності – із лікуванням, заняттями з психологом.
